Головна » Виконавча служба » Засади виконавчого провадження. Вимоги до виконавчого документа

Засади виконавчого провадження. Вимоги до виконавчого документа

Вівторок, 30 Тра 2017, 09:37

Статтею 2  Закону України « Про виконавче провадження» визначено засади виконавчого провадження.

Цими засадами є:

1) верховенства права (відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, згідно якої: Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на осонові Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.);

2) обов’язковості виконання рішень (стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Рішення суду відповідно до процесуального законодавства є обов’язковим уже з моменту його винесення і проголошення. Але з моменту набрання ним законної сили воно стає загальнообов’язковим, тобто обов’язковим не тільки для суду, не тільки для інших учасників цивільної справи, а й для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян, і підлягає виконанню на всій території України);

3) законності (принцип реальної дії права в державі, при якому державні органи, посадові особи та громадяни строго дотримуються правових норм і, в першу чергу, Конституції України, закону України «Про виконавче провадження»);

4) диспозитивності (важливий принцип цивільного права, згідно з яким особи мають право самостійно розпоряджатися своїми правами і засобами їх захисту);

5) справедливості, неупередженості та об’єктивності (професійни етичні принципи, які визначають як загальну спрямованість правосуддя, так і дії осіб, зайнятих у його відправленні. Суть справедливості полягає упослідовному, тобто неупередженому, об’єктивному застосуванні виконавцем положень і норм Закону);

6) гласності та відкритості виконавчого провадження (грунтується на конституційному положенні, що визначене як основна засада судочинства);

7) розумності строків виконавчого провадження (виконавче провадження здійснюється з дотримання розумності строків, а по окремим виконавчим діям передбачені конкретні строки прийняття рішень виконавцями. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень);

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (здійснення виконавчого провадження у відповідності до цього принципу  має бути спів мірним з обсягом вимог за конкретними рішеннями);

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, окрім того, з метою захисту прав сторін виконавчого провадження в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» окремо передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право подати скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову в здійсненні вказаних дій).

Вимоги до виконавчого документа.

Безпосередньою підставою для від­криття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій є виконавчий документ. Його значення у процедурі реалі­зації захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права полягає у тому, що без нього виконавче провадження не може бути відкрито і державний виконавець зобов’язаний відмовити у такому відкритті.

Виконавчий документ – це винесений судом або іншим передбаченим законодавством органом юрисдикційний акт, відповідний обов’язковим вимогам, що містить відомості про присудження, що підтверджує наявність передбачених законом підстав і умов для порушення виконавчого провадження.

Всі юрисдикційні акти є документами і служать підставою виконання, але не всі вони служать підставою примусового виконання і відповідно не є виконавчими документами.

Так, не підлягають примусовому виконанню рішення суду, що виносяться за позовами про визнання, так як вони констатують наявність або відсутність правовідносини і реалізуються (в залежності від зацікавлених осіб) державними та іншими органами і посадовими особами.

Виходячи зі змісту поняття «виконавчий документ», примусовому виконанню органами виконавчої служби підлягають лише ті документи, які містять вимоги про вчинення певних виконавчих дій.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»  у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків), місце роботи боржника – фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

  1. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.
  2. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

 Повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в рамках нової редакції Закону України «Про виконавче провадження».

05.10.2016 набрала чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закону).

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку – боржника;

5) юридичну особу – боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутись до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо проведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Виконавець, при прийнятті рішення про повернення стягувачу виконавчого документа  без прийняття до виконання, повинен уважно дослідити вищевказані підстави для повернення.

Виконавчий документ повертається стягувачу у вищезазначених випадках без винесення постанови, при цьому авансовий внесок повертається стягувачу на визначений ним рахунок.