Строки здійснення виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій

середа, 12 Лип 2017, 16:00

 

Необхідно розмежовувати строки перебування виконавчого документа в органах ДВС та строки проведення виконавчих дій. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ «Про виконавче провадження». Встановлено чіткі терміни, проведення виконавчих дій, передбачені Законом для того чи іншого виконавчого документа. Так, по рішеннях суду немайнового характеру виконавчі дії проводяться у 2-місячний термін, а по інших виконавчих документах – протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття ВП (ст. 25 Закону).

Слід звернути увагу на початок та кінець обчислення строків здійснення виконавчих проваджень. Строк здійснення ВП не поширюється на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна. Підстави для відкладення та зупинення виконавчих дій чітко визначені Законом.

Так, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів (ст. 32 Закону).

Законодавець визначає обставини, на підставі яких держвиконавець зобов’язаний зупинити ВП. Найбільш поширені серед них: прийняття судом до розгляду скарги на дії органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; призначення тимчасової державної допомоги (ст. 34 Закону).

Крім того, Закон надає виконавцю право на зупинення ВП, це коли останній на власний розсуд може зупинити ВП. Найбільш поширеними обставинами є: звернення держвиконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; прийняття скарги на дії держвиконавця або відмову в його відводі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; призначення експертизи; надання сторонам строку для запрошення перекладача (ст.35 Закону). Державний виконавець при виникненні таких обставин виносить постанову про зупинення ВП.

Термін, коли держвиконавцем проводились виконавчі дії є строками здійснення ВП, а коли ВП зупинено – виконавчий документ просто перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби і цей термін не включається до строків здійснення виконавчого провадження.

Після закінчення існування зазначених вище обставин, що стали причиною для зупинення ВП, державний виконавець повинен винести постанову про поновлення ВП, з цього періоду перебіг строку здійснення провадження продовжується.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвали про забезпечення позову виносяться судом за заявою заінтересованої особи виконуються негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що негайному виконанню також підлягають рішення про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення; про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі. Негайне виконання полягає в тому, щоб виконавець не пізніше наступного дня після надходження до нього виконавчого документа виніс постанову про ВП, а подальші виконавчі дії будуть проводитись у порядку, встановленому Законом. При винесенні постанови про відкриття ВП держвиконавець надає строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, а потім вживає заходи, передбачені Законом, спрямовані на своєчасне, повне та неупереджене виконання рішення.

Законом встановлено, що за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає проводити виконавчі дії не пізніше ніж через 5 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 25 Закону).

Слід зазначити, що виконавчі дії по стягненню періодичних платежів, регресних сум, аліментів перебувають на виконанні в органах ДВС протягом часу, визначеного виконавчим документом, тобто, можуть перебувати на виконанні понад рік і більше і це не буде порушенням строків здійснення ВП.

В загальній сукупності виконавчий документ може перебувати в ОДВС рік і більше, але виконавчі дії повинні бути проведені протягом 2 або 6 місяців, як встановлено Законом. Виключенням є строки вчинення виконавчих дій по виконанню рішень про стягнення аліментів і періодичних платежів.

Про управління

Структура управління

Напрями діяльності

Громадянам

Доступ до публічної інформації