Головна » Виконавча служба » Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби

Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби

Четвер, 28 Вер 2017, 16:45

Чинне законодавство України передбачає широке коло можливостей впливу на хід виконавчого провадження, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 

Безумовно, гарантією дотримання та забезпечення прав та свобод сторін виконавчого провадження насамперед є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців визначено як Законом України «Про виконавче провадження» так і відповідними положеннями процесуальних кодексів які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.

Законодавством прямо передбачено право учасників виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби. Загальний порядок такого оскарження передбачений статтею 82 Закону у відповідності до частин 1 та 2 вищезазначеної статті учасники виконавчого провадження до яких відноситься стягувач, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної  діяльності крім оскарження в судовому порядку наділені правом оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Основним елементом, який впливає на визначення підсудності справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця є виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження. Так, у відповідності до статті 17 Закону виконавчими документами, які підлягають виконанню державною виконавчою службою є: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладення штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, частиною 2 статті 384 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.  Аналогічні положення містить і стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), згідно якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.           Таким чином, виконавчі листи видані місцевими загальними судами та господарськими судами повинні оскаржуватись до цих самих судів, а саме до тих судів, які видали виконавчі документи.                                                                                              

Дещо інші положення закріплені в нормах Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), згідно статті 181 якого учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до провадження виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.                                                                                              

  З приводу вищезазначеного необхідно навести також положення статті 383 ЦПК України у відповідності до якої учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи.                                              

Звертаю увагу на той факт, що адміністративному суду підсудні справи з приводу оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень не тільки адміністративного суду, але й виконавчих документів, виданих іншими органами та посадовими особами. Крім того, ГПК України не передбачено оскарження рішень державного виконавця, що призводить до висновку про необхідність оскарження рішень державного виконавця, прийнятих під час примусового виконання виконавчих документів, виданих господарським судом, до судів адміністративної юрисдикції.                                              

Наведеного висновку також дотримується й Вищий адміністративний суд України в своїй постанові № 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративним судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».                                                                                             

Наступним моментом, на який необхідно звернути увагу є коло осіб, які мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Так, на відміну від КАС України та ЦПК України, якими надано право оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій, ГПК України надає таке право лише стягувачеві, боржнику та прокурору.Таким чином, у разі оскарження дій або бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого документа виданого господарським судом, іншими учасниками виконавчого провадження окрім стягувача, боржника та прокурора, таке оскарження здійснюється до суду адміністративної юрисдикції.                            

Наступним важливим елементом оскарження дій або бездіяльності державного виконавця є строк оскарження. Згідно статті 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій, аналогічне за змістом положення міститься й в статті 385 ЦПК України та статті 121-2 ГПК України.                

Відповідно до вищезазначених положень строк починає спливати з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав та свобод, але як визначити строк у разі попереднього оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця до безпосереднього начальника органу державної виконавчої служби або начальника вищестоящого органу державної виконавчої служби, право на що надано статтею 82 Закону лише стягувачу та іншим учасникам виконавчого провадження, крім боржника.                         

Так, у відповідності до частини 8 статті 82 Закону скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Отже, у наведеному випадку підлягає оскарженню саме постанова, винесена начальником органу державної виконавчої служби за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. У разі ж оскарження саме рішення, дій або бездіяльності державного виконавця після оскарження останніх до начальника органу державної виконавчої служби позов або скарга підлягають залишенню без розгляду або відмові у задоволенні скарги у зв`язку з пропуском строку на оскарження, відповідно.     Беручи до уваги вищезазначене в адміністративний суд подається саме позов, в інших юрисдикціях скарга.           

За результатами судового розгляду скарги за приписами ЦПК України та ГПК України судом виноситься ухвала, в адміністративному судочинстві постанова. Однак, у судовій практиці зустрічаються випадки ухвалення місцевими загальними судами саме постанов за результатами розгляду скарг на дії державного виконавця.При цьому слід зазначити, що лише КАС України передбачена можливість оскарження рішення, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень в одному провадженні разом з вимогами про відшкодування шкоди. У зв`язку з чим звертаємо увагу на недопустимість вирішення судами загальної юрисдикції та господарськими судами питання стосовно протиправності рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час розгляду справи про відшкодування шкоди. Зазначені обставини можуть встановлюватись судом лише при розгляді відповідної скарги.          

Стосовно кола суб`єктів під час судового розгляду справ про відшкодування шкоди завданої неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю до участі у справі у якості відповідача крім відповідного органу державної виконавчої служби повинно також залучатись Державне казначейство України, оскільки у відповідності до статті 11 Закону шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. В свою чергу розпорядником коштів з Державного бюджету України є саме Державне казначейство України.

Відповідно до умов статті 82 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (іншої посадової особи державної виконавчої служби) має містити:  1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім’я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3).реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;    5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. На скарзі обов’язково необхідно поставити свій підпис. За відсутністю Вашого підпису або підпису Вашого уповноваженого представника скарга не буде розглядатися.

 

Начальник  відділу  організації та

Контролю за виконанням рішень УДВС

ГТУЮ у Херсонській області   

 В.А.Кузьмін